До атестації.

Зовсім великому начальству

Вельмешановному всім панству

В особі голови журі

Від вчителя собі-такого,

Уже й не дуже молодого,

Зі школи першої, а то ж

В провулку, що вона Шкільному, в будинку 5,

і що ж…

Заява

 Я, раб освіти, Тимофійович,

Уклінно прошу оргкомітет

До конкурсу мене пустити,

До цього додаю портрет.

Звичайно свій, а чий ще треба?

І документи там якісь

Всі ті, що ви з нас вимагали,

Бумажки нам якісь давали.

Там досвід Є!

А ще хвалебні оди,

Начальства ліцею 1,

Мені, що вряди-годи

На очі їм попавсь колись.

На всі умови я пристану,

Не вперше участь тут беру.

Як треба, зіроньку дістану,

Бо перед школою в боргу.

О, в день цей вперше

Cічень вже сказав ку-ку.

Я вас прошу, нарешті дайте

Старшого... Т.Т. Мовчанюку.
(а краще відправте додому...)

Ще трохи поезії, буває..

Я цю школу теж закінчив,

Десь навчався, працював,

І з душею помирився,

В рідні стіни знов попав.

Вже учитель я, не учень,

Інформатику веду.

В світ комп’ютерів великий,

Всіх,хто хоче проведу.

Учні називають Тімич,

Поза очі, звісно, ж так.

А колеги – Тимофійович

Помогти їм всім мастак.

Що ж про учнів вам сказати,

Звісно молодці вони,

Це журнали вам покажуть,

Ще й конкурси і олімпіади.

А про себе, ой, ненавчився,

Так стараюсь, сам все вчусь,

Працювати іще краще,

Я звичайно не боюсь.

І нове :)

І знову атестація ,
І тіло прагне битви,
В душі фанфари радісно звучать.
Лиш розум тут ніби рукав смика
Говорить тихо: "хоч тут не будемо навчать..." 

 І  їм покажем... 
Те що , ми щось вмієм:
Навчать, працювать, і відпочивать.
Їм доведемо:
Компетентності зумієм
в дітей ліцею ми ще розвивать.